довго думала перед тим, як писати цей пост, бо, як відомо, сміття з хати не виносять, але по-моєму, це сміття вже давно винесене і є загальновідомим. я ж лише висловлю свою думку про все це...
про що саме???я вже в котре переконалась, чому українські праворадикальні сили знаходьться зараз у глибокій кризі, з якої, судячи з усього, не скоро вдасться вилізти.
була я вчора на Ярвалу - там проходив вечір пам'яті дисидента-унсовця А. Лупиноса. після цього мала відбутися така-собі нарада про об'днання правих сил і про якісь спільні дії. одна така нарада вже проводилась буквально тижнів 2 тому, але й надалі, наскільки я знаю (бо сама не була) залишилось багато питань для обговорення. Отже почався цей вечір з того, що надали слово молодшому сину Лупиноса, якому й сказати, впринципі було нічого...бідний хлопчина посидів, послухав, як його переконують піти в Збройні Сили Украни, попив чаю з контіками і пішов....
але суть не в цьому...Суть в тому, що з півсотні мужів і кілька жінок та дівчат посиділи, позгадували, яким хорошим був пан Анатолій, щось трохипосміялися, розпочались теревені про те, як все має бути в Україні, вирішили, що треба вирішити, як відновити хрест на Замковій горі, погрозилися, що комусь (невідомо кому) треба набити морди чи поламати ноги. почалось наганяння на інші більш-менш праві політичні сили...от і все.потім всі вирішили, що питання порядку денного розглянуто, і можна перейти до "кулуарного" "поминання" бойового побратима...іншими словами, всі, хто хоче, йдуть бухати, а всі, хто ні - вього найкращого...тобто наради як такої не відбулось...єдиним, найбільш позитивним моментом заходу було виконання Державного Гімну, і то, під час якого далеко не всі такі палкі націоналісти стояли на струнко з гордо піднятими головами - напаки - у більшості з них голівка була смиренно схилена, ніби відчувала якийсь сором за те, що співає Пісню Державності свого народу...
при виході я побачила таку кучку-невеличку молодих активістів УНСО, які всі дружно смалили цигарки і мило спілкувалися між собою...і наче в цьому нічого поганого й нема, але поки в нас члени молодіжок будуть займатися тим, бігати по вулицях, влазити в якісь сутички, бухати і курити по повній програмі, при ьому всьому рвати горло, мовляв, "СЛАВА НАЦІЇ", шансів якось впливати на молодіжну політику не буде.
висновок: якщо й надалі подібні заходи й наради будуть зводитись до подібних тупих базарів, а не конструктивного обговорення і вирішення поточних і стратегічних питань, проблема українського націоналістичного руху не лише не буде розв'язаною, а й поглибиться...всі розмови по великому рахунку ні про що так і будуть преливатися - з пустого в порожнє і закінчуватись нічим. Короче, з такими процесами пора закінчувати якнайшвидше, бо діла не буде. так ніколи ніхто нічого не досягне...
про що саме???я вже в котре переконалась, чому українські праворадикальні сили знаходьться зараз у глибокій кризі, з якої, судячи з усього, не скоро вдасться вилізти.
була я вчора на Ярвалу - там проходив вечір пам'яті дисидента-унсовця А. Лупиноса. після цього мала відбутися така-собі нарада про об'днання правих сил і про якісь спільні дії. одна така нарада вже проводилась буквально тижнів 2 тому, але й надалі, наскільки я знаю (бо сама не була) залишилось багато питань для обговорення. Отже почався цей вечір з того, що надали слово молодшому сину Лупиноса, якому й сказати, впринципі було нічого...бідний хлопчина посидів, послухав, як його переконують піти в Збройні Сили Украни, попив чаю з контіками і пішов....
але суть не в цьому...Суть в тому, що з півсотні мужів і кілька жінок та дівчат посиділи, позгадували, яким хорошим був пан Анатолій, щось трохипосміялися, розпочались теревені про те, як все має бути в Україні, вирішили, що треба вирішити, як відновити хрест на Замковій горі, погрозилися, що комусь (невідомо кому) треба набити морди чи поламати ноги. почалось наганяння на інші більш-менш праві політичні сили...от і все.потім всі вирішили, що питання порядку денного розглянуто, і можна перейти до "кулуарного" "поминання" бойового побратима...іншими словами, всі, хто хоче, йдуть бухати, а всі, хто ні - вього найкращого...тобто наради як такої не відбулось...єдиним, найбільш позитивним моментом заходу було виконання Державного Гімну, і то, під час якого далеко не всі такі палкі націоналісти стояли на струнко з гордо піднятими головами - напаки - у більшості з них голівка була смиренно схилена, ніби відчувала якийсь сором за те, що співає Пісню Державності свого народу...
при виході я побачила таку кучку-невеличку молодих активістів УНСО, які всі дружно смалили цигарки і мило спілкувалися між собою...і наче в цьому нічого поганого й нема, але поки в нас члени молодіжок будуть займатися тим, бігати по вулицях, влазити в якісь сутички, бухати і курити по повній програмі, при ьому всьому рвати горло, мовляв, "СЛАВА НАЦІЇ", шансів якось впливати на молодіжну політику не буде.
висновок: якщо й надалі подібні заходи й наради будуть зводитись до подібних тупих базарів, а не конструктивного обговорення і вирішення поточних і стратегічних питань, проблема українського націоналістичного руху не лише не буде розв'язаною, а й поглибиться...всі розмови по великому рахунку ні про що так і будуть преливатися - з пустого в порожнє і закінчуватись нічим. Короче, з такими процесами пора закінчувати якнайшвидше, бо діла не буде. так ніколи ніхто нічого не досягне...
- місце дислокації:могила
- настрємлєніє:
(((((
