![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
дивилася на оголені дерева правого берега і відчувала, що тепло прийшло, але воно ще таке непевне щодо своїх дій і боїться на повний голос заявити про свою присутність...тому і зима ще не скоро закінчиться...не скоро зможе тепло звільнитися від зимового тиску...воно схоже на українське суспільство, яке через свою непевність та боязливість змін ще не скоро зможе нормально без жодних плебейських настроїв розвиватися...
цікаво, з самого ранку пам'ятала, що сьогодні день злуки, а потім, зайшовши на другий плац побачила хлопчину з розфарбованими синьо-жовтими щоками і подумала, що сьогодні якийь матч збірної україни...ТЬХУ!!!лише потім додуплила, що воно й до чого...
тому вітаю всіх!сподіваюсь, що черовий день соборності хоча б на трохи посприяє підвищенню патріотизму українців...хоча, дивлячись на невдоволені обиччя в маршрутівці думаєш, який патріотизм, коли стоїш на одній нозі, тримаючись однією рукою за шматочок поручня, твій наплечник затискають двері і ти півтори години проводиш в заторі...тут без фанатичної любові до Батьківщини не обійтись...і без здорових ніг,щоб ходити пішки.)))
ну а це фото з посвяти 31 серпня. тоді ми ще не знали, як хріново, коли кохана людина далеко...і як може бути хріново, коли людина знову ненадовго повертається.
- місце дислокації:в коридорі
- настрємлєніє:
як настрій
