цими днями рідній організації виповнюється 3 роки. Чому рідній? бо відчуваю себе причетною до її створення. хоча тоді, в січні 2005 я була лише простим делегатом, проте відчувала відповідальність за підняття мандату "ЗА" при ухваленні рішення про створення ВМГО "Національний Альянс". за цих 3 роки разом з організацією росла і я. і виросла до голови київського осередку, який, на жаль, лише зараз спинається на ноги, і то дуже повільно і з труднощами...
так, по переду ще багато роботи. прошу Бога лише про сили і натхнення всюїї переробити. хоча всього ніколи не переробиш - коли зникають одні завдання - з"являються інші. в цьому сенс. сенс в боротьбі.
тут я знайшла багатьох друзів-побратимів. тут я гартувалась і гартуюсь далі. тут відбувалось становлення моєї особистості. тут я навчилась долати перешкоди і самовдосконалюватись. тут я можу робити щось значуще для України і українців. тут частина мого життя.
звісно, були труднощі і непорозуміння, чвари і багато прикрих моментів. але це природно. важливо не це. важливо те, щоб аби й надалі побратимський дух не згасав. щоб кожен в організації відчував цю підтримку і сам був готовий до самопожертви заради чогось вищого, ніж власні інтереси.
тому я вітаю всіх, хто причетний до Національного Альянсу - хто створював і розвивав, хто допомагав і підтримував, хто чогось вчився в організації і ділився своїм досвідом з іншими.
СЛАВА НАЦІЇ!!!
СЛАВА УКРАЇНІ!!!